Научно-практический испытательный центр

Євроінтеграція та безпека

 

 

Євроінтеграція та безпека - здавалося б, що може бути спільного між цими двома поняттями. Якщо Євроінтеграцію ми відносимо до політичних понять, то яким чином до цього процесу може відноситись безпека? На це питання ми і спробуємо дати відповідь.

Давайте уважно розглянемо, яких аспектів взаємодії між країнами стосуватись Євроінтеграція. На перший план виходить поняття зони вільної торгівлі. З цього і починався Євросоюз (Римський договір 1957 про ліквідацію всіх перешкод на шляху вільного пересування людей, товарів, послуг і капіталу).

І так, зона вільної торгівлі це загальний ринок, на якому діють універсальні правила для всіх постачальників. Ці правила можна розділити на дві групи. Перша - уніфікація або повна відміна митних зборів. Друга – це однакові технічні вимоги до товарів незалежно від того з якої країни надходить товар.

Ось цю другу частину ми і спробуємо розглянути докладніше.

До чого зводяться єдині норми до товарів, що надходять на ринок Євросоюзу? Перш за все, це безпека. За якість товару відповідає своїм гаманцем покупець, але нікому не повинно бути дозволено піддавати ризику здоров'я і безпеку наших громадян.

До недавнього часу, основною нормативною базою для забезпечення безпеки у нас були стандарти, санітарні норми і норми Держтехнагляду. Але буквально сьогодні ми є свідками змін. Стандарти, що встановлюють норми і правила безпеки переходять з розряду обов'язкових у розряд документів добровільного застосування. Замість стандартів, обов'язковими стають такі документи як Технічні регламенти.

Примітка: з Закону  України «Про стандарти, технічні регламенти  та процедури оцінки відповідності»: Технічний регламент - закон України  або  нормативно-правовий акт,  прийнятий  Кабінетом  Міністрів  України,  у якому визначено характеристики продукції або пов'язані з нею  процеси  чи  способи виробництва,  а  також  вимоги  до  послуг,  включаючи  відповідні положення,  дотримання яких є обов'язковим.

Технічні регламенти це документи еквівалентні Директивам Євросоюзу. Як правило Технічні регламенти України розробляються на основі діючих в Євросоюзі Директив нового підходу (new approach). Директиви нового підходу відрізняються від Директив старого підходу тим, що містять вимоги до забезпечення безпеки товарів загального характеру, без деталізації способів досягнення цих цілей.

Використовувати такі регламенти безпосереднє на практиці дуже складно через неоднозначності в тлумаченнях норм які наведені в цих документах. Наприклад, розглянемо одну з вимог Технічного регламенту безпеки машин:

«22. Рухомі частини машини повинні бути розроблені та вироблені з недопущенням виникнення контакту, який може призвести до нещасного випадку або, якщо ризик залишається, повинні бути встановлені огорожі чи захисні пристрої.»

У тексті регламенту нічого не сказано про те, яким має бути огородження. Отже виникають питання. Воно має бути суцільним, або допускаються не суцільні огорожі? .. А якщо можна застосовувати не суцільні огородження, то який розмір отвору допустимо? .. Зрозуміло, що відстань від не суцільної огорожі до небезпечної зони буде залежати від того, що через отвір може потрапити в небезпечну зону, палець, рука або нога. Далі виникають питання про можливі форми отворів в огорожах. І так далі.

На всі подібні питання можна отримати відповідь у гармонізованих стандартах добровільного застосування. Наприклад, ті ж вимоги щодо забезпечення безпечних відстаней до небезпечних зон в ДСТУ EN 294-2001 викладені з таким ступенем деталізації, що виключається можливість неоднозначного тлумачення вимог (див. рис 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Примітка: термін «гармонізовані стандарти» позначає стандарти, вимоги яких гармонізовані з вимогами Технічних регламентів.

Таким чином, дотримання вимог гармонізованих стандартів дає можливість стверджувати, що вимоги Технічного регламенту виконані. Це називається презумпцією відповідності.

Такий підхід в Європейській системі технічного регулювання і називається новим підходом. Він прийшов на зміну Директив старого підходу, які включали всі технічні вимоги та були документами прямої дії.

Перевага нового підходу полягає в тому, що головна ціль може бути забезпечена різними, в тому числі і нестандартними способами. Таким чином, Технічні регламенти перестають бути перешкодою на шляху прогресу для випадку, якщо хтось з виробників зможе застосувати не стандартне, але все ж ефективне рішення технічне рішення.

Але переваги рідко ходять поодинці. Десь поруч знаходяться недоліки. До недоліків нового підходу можна віднести складність процедури вибору стандартів зі списку гармонізованих. Так, наприклад, в список гармонізованих стандартів Директиви «безпека машин» включено 782 стандарти. Аналогічний список в Україні налічує 253 стандарти, але і такого переліку достатньо, що б поставити в складне становище непрофесіонала. Складно не тільки визначити які стандарти поширюються на виріб, але для багатьох підприємств ще складніше буде перевірити виріб на відповідність вимогам цих стандартів. Тут постачальникам повинні допомогти органи з сертифікації, випробувальні центри та лабораторії.

Провівши роботу з оцінки відповідності, за участю або без участі випробувальної лабораторії, підприємство оформляє Декларацію, в якій заявляє про відповідність виробу вимогам Технічних регламентів.

Про відповідність товару вимогам Технічних регламентів постачальник зобов'язаний заявити у відповідній Декларації, а на продукцію повинен бути нанесений національний знак відповідності

 

               

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Національний знак відповідності (зліва)
та Знак відповідності Євросоюзу (зправа)

 

У деяких випадках, коли знак відповідності наноситься на підставі результатів робіт органу з оцінки відповідності, внизу під знаком вказується номер органу з сертифікації.

Хотілося б підкреслити ще раз, що на відміну від правил що діяли раніше у сфері сертифікації, постачальнику «не дається право маркувати продукцію знаком відповідності», а він зобов'язаний маркувати цим знаком товар. Тим самим постачальник бере на себе відповідальність про те, що його виріб відповідає всім діючим Технічним регламентам розповсюджується на цю продукцію.

Таким чином виходить, що постачальник повинен взяти на себе відповідальність за безпеку товару що випускається на ринок, а до функцій наглядових органів переходить контроль за тим, взяли постачальник на себе відповідальність чи ні. И якщо так то у разі необхідності засвідчитись у правдивості заяв зроблених в Декларації, перевірити на основі яких даних і/або аналізу було прийнято рішення про можливість маркування товару знаком відповідності.

А про те, які роботи повинні передувати ухваленню рішення про маркування продукції знаком відповідності, у тому числі про випробування і оцінку ризиків ми розповімо в наступних статтях.